«Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу народу нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу», - лунали слова у шкільній залі, де зібралися шанувальники рідного слова. Ведучі свята запросили всіх присутніх до щирої бесіди, гарного слова про мову.

Звучали поетичні рядки у виконанні учнів 6 класу, зачаровуючи своєю милозвучністю. Так, українською мовою можна передати будь-які події, слів вистачить, щоб описати сміх і смуток, найтонші й найскладніші почуття і думки, найвищу красу, задовольнити найвитонченіший смак.  І розквітало слово у піснях, майстерно виконаних Сагайдак Віталіною, Штанько Мариною та ансамблем дівчаток 6 класу. А учні 5 класу показали, що українці вміють ще й добре танцювати.

   Наше слово і ніжне, і героїчне. Воно і  на всілякі дотепи зугарне доводили виконавці гуморесок П.Глазового. 

  Коли осягаєш багатства рідної мови, мимоволі дивуєшся: який все-таки могутній геній нашого народу! Яка глибина думок і почуттів у нашій мові, образність і водночас простота. Як витончено звучить слово у творах українських письменників. Усі глядачі схвальними оплесками вітали славнозвісного  Стецька із «Сватання на Гончарівці», яких майстерно показали у своєму виступі учні 5 класу,  стару Кайдашиху та її невістку Мотрю у виконанні учнів 10 класу. Тут можна було зустріти двох невгамовних бабусь – Параску та Палажку, у виконанні учнів 8 класу. І знову приходив Свирид Петрович Голохвастов «собственною персоною», щоб вкотре освідчитися Проні Прокопівні (виконавці учні 7 класу).  Усіх присутніх  повеселили  Мартин  Боруля  та  «дурненький» Омелько, яких  зіграли  учні 9 класу.

     А закінчилося свято молитвою-проханням до всіх присутніх берегти, шанувати й любити рідне слово.