Вівторок, 21.11.2017

Попівська ЗОШ №1 


ГоловнаРеєстрація Вхід

Меню сайту
  
Категорії розділу

Форма входу

Сайти учителів


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту


Історія села Попівка

У південно-східній частині Карлівського району Полтавської області на лівому березі невеликої степової річки Орчик широко розкинулося село Попівка, колишня назва села, Захлюпанка. Назва Попівка, як розповідають місцеві жителі, походить від прізвища багачів Попових, що тут проживали, а Захлюпанка відображає низинне природне розташування місцевості, що колись при великих розливах річки Орчика та атмосферних опадах "захлюпувалась” водою. 

Поселення каземного відомства Попівка виникло в другій половині ХVІІІ століття і вже в 1792 році було переіменоване в село. За згадками колишніх жителів села Фисуна Григорія Івановича, Бобрицького Якова Охрімовича, Бадьона Михайла Семеновича, Манжоса Пилипа Денисовича та інших на території Захлюпанки до 1861 року поселення складалося з 5 –6 дворів. Масове заселення села проходило в післяреформенний період (1861 р.) переважно виходцями з Карлівки.
Недалеко від села розташовувались величезні карлівські володіння герцогів Мекленбург-Стрілецьких і принцеси Саксен-Альтенбургської, яким належала велика частина добротної землі на правобережжі річки Орчик. В їхніх володіннях поряд із землеробством і скотарством було організовано технічну переробку сільськогосподарської продукції. Тут за безцінь працювало понад 6 тисяч наймитів – робітників, серед яких багато було жителів Захлюпанки.

Щоб обробити і засіяти свої клаптики землі, селяни-бідняки змушені були позичати у поміщика насіння, сільськогосподарський реманент, наймати робочу худобу, потрапляючи в залежність від них. Бідняки мусили сплачувати великі проценти і відробляти в поміщика за різні позички.
Не маючи можливості прохарчуватися, малоземельні селяни часто здавали в оренду або продавали за безцінь свою землю, ставали поденщиками в куркулів і поміщиків, заробляючи за 15-17 годин робочого дня по 35-45 копійок.

Селянська бідність проявлялася в недоїданні, нестачі одягу і взуття, поганих будівлях під соломою, в побуті: простий стіл і лава, підвішена до стелі колиска для дитини, застелена соломою підлога-–ось і вся обстановка хати селянина Захлюпанки.
Селяни обкладалися непосильними податками. Якщо хто не сплатив їх вчасно, то в селянина забирали все. В 1895 р. в селі було 216 дворів з населенням 1089 чоловік, а в 1910р.- 413 дворів з населенням 2824 чоловік.

На початку 20 століття в селі на 413 господарств припадало 1738 десятин ріллі. Але розподілялась вона надзвичайно нерівномірно. Наприклад: 42 господарства мали землі менше десятини, 41 господарство – одну десятину, 61 – дві десятини, 42 – три, 76 господарств мало 4 десятини землі, 33-п’ять десятин, 59-шість десятин, 29 – дев’ять десятин землі . Зате 19 господарств мали від 15 до 50 десятин землі. 

Це неповна частина матеріалу.

Закачати повністю матеріал з фотографіями ви можете на сторінці сайту "Каталог файлів".

Пошук

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Архів записів

"Педагогічна преса"


Посилання

Copyright MyCorp © 2017 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz